IT.UA - home page

Оперативне управління витратами у виробництві засноване на методиці ідентифікованого обліку витрат за місцями їх виникнення і за технологічним процесом.

Дана методика твердженням допомгає калькулювати витрати, грунтуючись безпосередньо на первинному виробничому документообігу і усуває головний недолік традиційних методів - паралельні, не пов'язані між собою кількісний облік у виробництві і бухгалтерський вартісний облік витрат. При цьому ці два обліки - виробничий (управлінський) та бухгалтерський облік - зливаються в єдину кількісно-вартісну схему обліку і калькулювання фактичних витрат на виробництво.

Основні етапи калькулювання по вказаній методиці наступні.

Поопераційний облік у виробництві: виробництво ДСО (деталей складальних одиниць)/напівфабрикатів, передача ДСО за технологічним маршрутом від одного підрозділу/робочого центру в інший, акти про брак, акт виділення дефекту постачальника, акт розкомплектації, залишки і відхилення інвентаризації і т. д.

Основним документом є первинний виробничий документ «Акт вироблення» або «Рапорт майстра», в якому об'єднуються три види обліку:

• виробничий (кількісний) облік вироблення ДСО /напівфабрикатів по кожній технологічній операції
• оперативний і бухгалтерський облік списання використаних у виробництві сировини, матеріалів і комплектуючих на конкретне вироблення ДСО/напівфабрикатів
• облік праці у вигляді нарахування відрядної зарплати на вироблення по нормам часу і розцінками

Оперативно в ході виробництва в цехах формують акти вироблення, в яких оперативно реєструється факт виготовлення та одночасно реєструється списання на виробництво:

• сировини, матеріалів, комплектуючих, що знаходяться в залишку в цеху (на ділянці) в момент списання за нормами і/або за фактом з посиланням на нормативи або карти замін (технологічні повідомлення про зміни)
• нормативної відрядної заробітної плати

Розрахована заробітна плата на вироблення в подальшому передається в модуль «Відрядна зарплата» і не вимагає окремого закриття нарядів, що було вкрай не легким процесом

Списання матеріалів. Зазначена сировина, матеріали та комплектуючі списуються із залишку в цеху та їх вартість, з урахуванням списаної кількості, переноситься на вироблений напівфабрикат

Калькулювання витрат на операції. Всі витрати класифікуються за калькуляційними статтями, «прив'язуються» до відповідних випущеним ДСЕ / напівфабрикатів на даній технологічній операції. До акту вироблення формується фактична і планова калькуляція для подальшого план-фактного аналізу і накопичення фактичних витрат.

Накопичення раніше понесених витрат. До витрат на поточній операції додаються накопичені раніше витрати на попередніх технологічних операціях цієї ДСЕ / напівфабрикату в розрізі калькуляційних статей. У разі наявності вхідних ДСЕ / напівфабрикатів витрати в розрізі калькуляційних статей всіх вхідних ДСЕ / напівфабрикатів переносяться на випущену складальну одиницю / напівфабрикат.

Перенесення витрат на наступні операції. Подальший рух ДСЕ / напівфабрикатів у виробництві супроводжується накопиченням витрат на подальших операціях, переносячи свою вартість по всьому технологічному ланцюжку - від списання матеріалів до виготовлення і реалізації готової продукції.

Облік незавершеного виробництва (НЗВ) за фактичною собівартістю. Акти вироблення і накладні на переміщення ДСЕ / напівфабрикатів відображаються в обліку на виробництві в кількісному і вартісному вираженні і змінюють поточні залишки в цехах і на виробничих складах. При цьому облік залишків ведеться в кількісному і вартісному вираженні по калькуляційних статтях.

Калькулювання цехових витрат. Після накопичення цехових витрат (зазвичай в місячному режимі) вони розподіляються по місцях виникнення витрат на вироблення кожного цеху.

Облік готової продукції і реалізації за фактичною собівартістю. При здачі продукції на склад виконується передача всіх накопичених фактичних витрат в розрізі калькуляційних статей на рахунок обліку готової продукції і розраховуються залишки готової продукції за фактичною собівартістю. При відвантаженні продукції споживачам також виконується розрахунок фактичної собівартості по калькуляційних статтях.

Оперативний контроль прямих витрат у виробництві. Основний ефект від використання даної методики досягається на етапі оперативного контролю витрат на виробництві, а також при аналізі фактичної собівартості продукції та аналізі отриманих результатів з розшифровкою причин на первинному рівні цехового обліку. Оперативний контроль витрат на виробництві дозволяє в режимі "on-line" контролювати списання сировини і матеріалів, комплектуючих, нарахування нормативної відрядної оплати праці.

Основним засобом контролю за оперативним списанням матеріалів, сировини і комплектуючих, оперативними замінами у виробництві є звіт, в якому фіксуються всі відхилення в розрізі калькуляційних статей, норм витрати, цін на матеріали по виробничим підрозділам із зазначенням відповідальних осіб, які сформували документ.

Аналіз фактичної собівартості

Аналіз фактичної собівартості випущеної або реалізованої продукції являє собою послідовність дій, яка встановлює зв'язок між відхиленнями, які виникли поелементно. Загальна схема аналізу наступна:

• формування фактичних калькуляцій за довільний період (місяць, квартал, рік, за період з наростаючим підсумком)
• формування планової калькуляції по фактичному випуску (реалізації) з урахуванням планового складу і цін в калькуляції для аналізу собівартості без урахування структурних зрушень
• поелементне порівняння планових і фактичних витрат в собівартості продукції в яких є істотні відхилення від планової собівартості по кожному елементу витрат (сировина і матеріали, комплектуючі, зарплата і т.д.)
• формування фактичного складу виробу (генеологічного дерева продукту) з поелементною розшифровкою витрат і аналізом причин відхилень в собівартості продукції

Фактична собівартість

Методики калькулювання

При виборі методу калькулювання на підприємстві необхідно визначити цілі і параметри деталізації калькулювання, і можливістю реалізувати та підтримувати відповідні організаційні заходи щодо збору витрат з певним ступенем деталізації.

Параметри калькулювання:

Місця виникнення витрат:

• компанія (концерн, холдинг) підприємство
• цех підприємства
• ділянка цеху
• робочий центр або технологічний переділ
• технологічна операція на робочому центрі, і т.д.

Напрямки витрат - калькуляційні статті
Система дозволяє визначити довільну кількість статей калькулювання, при цьому їх кількість визначається виключно доцільністю деталізації витрат та ідентичністю статей калькулювання з відповідними статтями планового калькулювання.
Джерела витрат - елементи витрат:

• сировина і матеріали
• запчастини
• комплектуючі
• ТЗВ
• заробітня плата
• амортизація
• інші елементи і т.д.

Об'єкти калькулювання:

• продукція підприємства, приведена до відповідного еквіваленту (наприклад - тонна прокату, тонна зерна і т.д.)
• група продукції
• конкретний вид (номенклатура) продукції
• виробниче замовлення, ШПЗ по виду продукції
• виробниче замовлення на одиницю продукції
• напівфабрикат або деталь/складальна одиниця
• технологічна операція і т.д.

Методи накопичення витрат на об'єкт калькулювання:

• сальдовий метод по періоду витрат
• нормативний метод - накопичення витрат за нормативом, облік і аналіз відхилень
• ідентифіковане віднесення витрат на об'єкт калькулювання

Методи розподілу витрат на об'єкт калькулювання:

• розподільні методи - наприклад, пропорційно нормативам, пропорційно витратам іншого періоду, пропорційно коефіцієнтам, пропорційно обраної базі розподілу
• методи, які не потребують розподілу - наприклад, пряме віднесення витрат на замовлення, операції або інші об'єкти калькулювання

Методи збору витрат на об'єкт калькулювання/продукції:

• за технологічним процесом
• по фактичному руху напівфабрикатів у виробництві
• пряме віднесення витрат

Методи групування витрат на продукцію:

• напівфабрикатне калькулювання
• безнапівфабрикатне калькулювання

Таким чином, методика калькулювання на підприємстві визначається як сукупність наведених вище параметрів і властивостей. На промислових підприємствах застосовуються різні методики.

• Котловий збір витрат і потім розподільні методи - наприклад, пропорційно нормативам, пропорційно витратам іншого періоду, пропорційно коефіцієнтам, пропорційно обраної базі розподілу.
• Методика ідентифікованого обліку витрат на місцях виникнення витрат згідно з технологічним процесом виготовлення кожної деталі і складальної одиниці виробу (напівфабрикатів) по калькуляційних статтях
• Методика прямого віднесення витрат на замовлення
• Нормативний метод обліку витрат
• Сальдовий метод обліку витрат з подальшим розподілом на випуск
• Спеціальні (галузеві) методи

В системі IT-Enterprise може одночасно застосовуватися кілька методик калькулювання, наприклад «бухгалтерська» фактична собівартість калькулюється по методу Котлова, а управлінська собівартість за методом ідентифікованого обліку витрат за місцями виникнення витрат.